Консультант: Андрій Сергієнко, лікар-геріатр відділення геріатрії, спеціаліст із ведення хронічного болю у людей похилого віку.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультації лікаря. Будь-які зміни у підході до лікування болю, особливо якщо людина вже приймає кілька препаратів, слід обговорювати зі спеціалістом.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ, 2021), від 50 до 80% людей старшого віку у світі живуть із постійним або регулярним болем. Суглоби, спина, ступні — больові відчуття виникають у різних частинах тіла і поступово звужують повсякденне життя. А сильні знеболювальні — далеко не завжди найкращий варіант і вже точно не єдиний.
Чому біль у похилому віці стає хронічним
З роками змінюється не лише стан суглобів і кісток. Змінюється те, як нервова система обробляє больові сигнали. Одні люди похилого віку відчувають менший біль при серйозних ушкодженнях, тоді як інші гостро реагують на подразники, які раніше б не помітили.
Найпоширеніші причини хронічного болю у цьому віці — остеоартрит, остеопороз і нейропатія. Нейропатія — це ушкодження нервів, яке проявляється пекучим або стріляючим болем у ступнях чи кистях. Люди нерідко сприймають це як звичайну втому і роками не звертаються до лікаря — просто живуть із цим.
Психологічний стан тут відіграє дуже конкретну роль. Тривога і депресія підсилюють больові відчуття через прямий вплив на те, як мозок обробляє сигнали болю. За словами геріатра Андрія Сергієнка, найчастіше він бачить людей, які живуть у хронічному болю не через відсутність лікування, а через ізоляцію — і відчуття, що на їхні скарги ніхто не зважає.
Окремо — про сон. Погана його якість і хронічний біль утворюють замкнене коло: біль заважає заснути, недосипання знижує больовий поріг, і наступного дня дискомфорт відчувається гостріше. Національний інститут старіння США (NIA, 2022) фіксує, що порушення сну є одним із найбільш недооцінених факторів, які підтримують хронічний біль у літніх людей. Якщо людина регулярно прокидається від болю або не може заснути через нього — це окрема скарга, яку треба озвучити лікарю, а не просто терпіти як частину загального стану.
Як зменшити біль без таблеток
Тепловий і холодовий вплив — прості й доступні. Тепла грілка на болючий суглоб допомагає при остеоартриті та м’язовій напрузі, холодний компрес знімає набряк після навантаження або загострення. Але не більше 15–20 хвилин і обов’язково через тканину — інакше є ризик опіку або подразнення шкіри.
Масаж і тактильний контакт знижують м’язову напругу і покращують кровообіг. Тут є конкретний механізм: тактильні сигнали частково блокують больові на рівні спинного мозку — це так звана теорія воротного контролю болю. Навіть легке погладжування болючої ділянки близькою людиною тимчасово послаблює дискомфорт. Просто і без жодних витрат.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — це метод психотерапії, за якого людина вчиться змінювати своє ставлення до болю і реагувати на нього інакше. Кокранівська бібліотека (Cochrane, 2020) в огляді досліджень зафіксувала, що КПТ знижує суб’єктивну інтенсивність хронічного болю без будь-яких змін у фізичному стані. В Україні є низка психологічних платформ, що надають послуги онлайн, — це робить метод доступним навіть для людей з обмеженою мобільністю.
Акупунктура демонструє помірний і переважно короткостроковий ефект при болях у спині та суглобах — кілька Кокранівських оглядів це фіксують, хоча якість самих досліджень суттєво відрізняється. Якщо людина розглядає цей метод, спочатку варто поговорити з лікарем.
Нижче — порівняння основних підходів, щоб легше зорієнтуватися:
| Метод | Для чого підходить | Коли обережно | Потрібен лікар |
|---|---|---|---|
| Тепло | М’язова напруга, остеоартрит | Набряк, запалення у гострій фазі | Ні |
| Холод | Набряк після навантаження, загострення | Порушення чутливості шкіри | Ні |
| Масаж | М’язовий біль, напруга | Тромбоз, відкриті рани, онкологія | Бажано узгодити |
| КПТ | Хронічний біль будь-якої природи | — | Направлення або самозвернення |
| Акупунктура | Біль у спині, суглобах | Проблеми зі згортанням крові | Так |
| Рух і вправи | Більшість хронічних больових станів | Гостра травма, нещодавній перелом | Бажано скласти програму разом |
Фізична активність при хронічному болю
Нерухомість посилює більшість хронічних больових станів. М’язи слабшають, суглоби втрачають рухливість, кровопостачання погіршується — і біль наростає. Рух, навіть мінімальний, запускає зворотній процес.
Ходьба 20–30 хвилин на день, плавання, вправи у воді або легка розтяжка поступово знижують інтенсивність болю. З практики консультанта: жінка 76 років після перелому шийки стегна почала щоденно ходити з ходунками коридором пансіонату. Через три місяці вона відзначила, що прокидається від болю вночі значно рідше — і жодного нового препарату їй при цьому не призначали.
Реабілітолог або фізіотерапевт може скласти індивідуальну програму з урахуванням стану суглобів, витривалості і супутніх захворювань. У пансіонатах для людей похилого віку такі заняття нерідко проводять у невеликих групах — це знижує тривожність і дає людині відчуття небайдужого середовища навколо.
Як безпечно приймати знеболювальні у старшому віці
Медикаментозне лікування болю потребує особливої обережності. Нирки і печінка з роками гірше переробляють ліки, тому дози, прийнятні для молодших, можуть виявитися надмірними. А більшість людей похилого віку приймає кілька препаратів одночасно — і це підвищує ризик небажаних взаємодій.
Буває, що людина отримує ібупрофен від доньки, парацетамол від медсестри і ще щось від болю у спині від сусідки по кімнаті — без жодної координації між собою. Саме тому родичі мають право попросити у лікаря чітке пояснення того, які препарати людина приймає і чи немає між ними конфліктів.
Парацетамол при правильному дозуванні вважається відносно безпечним варіантом при легкому і помірному болю. Нестероїдні протизапальні засоби — ібупрофен, диклофенак — ефективні, але при тривалому прийомі підвищують ризик для шлунку, нирок і серця. Опіоїдні препарати призначаються лише у важких випадках і виключно лікарем. Якщо звична доза перестала допомагати — це сигнал до перегляду лікування, а не привід збільшити дозу самостійно. Частина знеболювальних входить до переліку препаратів програми «Доступні ліки» МОЗ України, тому варто уточнити у лікаря або аптеці, які саме.
Є ознаки, при яких потрібна термінова медична допомога, а не самолікування:
- раптовий біль, нетиповий для цієї людини;
- біль у грудях, задишка або запаморочення на його фоні;
- оніміння або слабкість у кінцівках;
- різка зміна характеру звичного хронічного болю.
Навіть якщо стан не здається критичним, такі зміни потребують огляду лікаря — не наступного тижня, а найближчим часом.
Присутність близьких і роль пансіонату
Самотність підсилює хронічний біль — це підтверджено дослідженнями, зокрема в огляді Національного інституту старіння США (NIA, 2022). Регулярне спілкування, спільне проведення часу, прості розмови знижують рівень тривоги і, через нього, інтенсивність больових відчуттів.
Родичі можуть запитати у лікаря повний перелік препаратів і можливі взаємодії між ними, домовитися з персоналом про фіксацію больових епізодів у динаміці, приходити регулярно — а не лише тоді, коли стан погіршився.
Хронічний біль рідко зникає повністю. Але щоденна якість життя — не дрібниця. Поєднання безпечного руху, уваги до психологічного стану і сну, обережного підходу до ліків і присутності близьких дає людині значно більше, ніж будь-який із цих елементів окремо.
Джерела
- Всесвітня організація охорони здоров’я, звіт про глобальний тягар хронічного болю, 2021
- Американське геріатричне товариство, настанови щодо лікування хронічного болю в осіб похилого віку, 2019
- Міністерство охорони здоров’я України, клінічний протокол надання медичної допомоги пацієнтам із хронічним болем, 2021
- Національний інститут старіння США, управління болем у літніх пацієнтів, 2022
- Кокранівська бібліотека, огляд досліджень щодо когнітивно-поведінкової терапії та акупунктури при хронічному болю, 2020
Поширені запитання
Чи можна позбутися хронічного болю повністю?
Повне зникнення болю у похилому віці трапляється рідко. Реальна мета — суттєво знизити його інтенсивність і повернути людині можливість нормально спати, рухатися і спілкуватися. Комплексний підхід дає значно більше, ніж лише таблетки.
Чи безпечні знеболювальні мазі і гелі?
Зовнішні засоби на основі диклофенаку або капсаїцину мають менше системних побічних ефектів, ніж таблетки. Проте і вони можуть подразнювати шкіру або взаємодіяти з іншими препаратами. Перед початком застосування варто проконсультуватися з лікарем.
Чи допомагають дихальні техніки при загостренні болю?
Так, і це безпечно. Повільне глибоке дихання знижує тривогу, яка підсилює больові відчуття. Це не замінює лікування, але є доступним доповненням до нього — особливо у момент загострення, коли людина опиняється сам на сам із болем.
Як пов’язані сон і хронічний біль?
Вони впливають одне на одного в обидва боки. Біль заважає заснути і погіршує якість сну, а недосипання знижує больовий поріг — і наступного дня дискомфорт відчувається гостріше. Якщо людина регулярно прокидається від болю, це окрема скарга, яку варто обговорити з лікарем окремо від загального лікування.
Керівник будинку для людей похилого віку “Tyrbota”. Лікар-реабілітолог.
